Вражаючим розвитком подій стало відродження лівої коаліції під керівництвом Жан-Люка Меланшона. Ця коаліція, до складу якої входять соціалісти, зелені та комуністи, досягла значних успіхів і порушила традиційний розподіл влади у Франції. В минулому подібні спроби сформувати «лівий фронт» зазнавали невдачі через великі розбіжності між програмами та політиками «роз’єднаної лівиці».
Ліва коаліція тепер може сформувати уряд разом з нинішньою правлячою партією президента Еммануеля Макрона, яка, посівши друге місце, отримала більшу підтримку виборців, ніж очікувалося раніше.
Прогресивні політики в ЄС вітають французьких виборців за їхній вибір протидіяти подальшому зростанню крайньої правиці. Вони вважають французькі вибори прикладом того, як співпраця та формування коаліцій можуть привести до більш збалансованої та інклюзивної політики.
Результати голосування також сприймаються як «ні» крайньо правим: партія Марін Ле Пен «Національне об’єднання» (RN) хоч і здобула місця в парламенті, проте не має достатньо, щоб прийти до влади. Так само в Німеччині вже кілька місяців проходять великі демонстрації проти можливої співпраці з крайньо правою партією AfD.
У Нідерландах минулого тижня до влади прийшов уряд під керівництвом крайньо правої партії. Антиєвропейський та антиісламський політик Герт Вілдерс отримав достатню підтримку від двох центричних партій та нової популістської партії фермерів.
Результати виборів створюють значні виклики для французьких політиків у збереженні політичної стабільності. Президент Макрон та його нові ліві союзники повинні будуть працювати в умовах фрагментованого парламенту.
Ця ситуація потребує нового підходу у французькій політичній системі, де центральним елементом стануть формування коаліцій та співпраця, аналогічно до багатьох інших європейських демократій.