Між федеральними землями Німеччини існували значні регіональні відмінності. У Саарланді середня орендна плата оцінювалась у 99 євро, тоді як у сільськогосподарських районах, що межують з Нідерландами, вона була значно вищою. У Північному Рейні-Вестфалії середня орендна плата становила 560 євро. У Нижній Саксонії (548 євро), Шлезвіг-Гольштейні (479 євро) та Баварії (415 євро) орендна плата також була значно вищою за національний середній показник.
Загалом із 16,6 мільйона гектарів сільськогосподарських земель у Німеччині приблизно 60 відсотків належить до орендованих угідь; 38 відсотків – у власності фермерів. Більшість орендованих земель – це сільськогосподарські угіддя (69 відсотків), за ними йдуть постійні пасовища (27 відсотків) та інші орендовані площі (4 відсотки). До останніх належать ділянки з виноградниками та плодовими деревами, а також теплиці і розсадники.
Також існують суттєві відмінності у правових формах різних сільськогосподарських підприємств. Минулого року приблизно 85 відсотків у Німеччині становили індивідуальні господарства, з яких понад половина були підприємствами з неповним робочим днем. Меншість (12 відсотків) складали як товариства та підприємства, так і юридичні особи, зокрема акціонерні товариства та GmbH. Однак ці кооперативи управляють в середньому 176 гектарами на підприємство, що значно більше, ніж індивідуальні господарства з 46 гектарами.
Їхня ринкова позиція щодо менших підприємств також сильна: великі форми господарювання разом керують близько 39 відсотками сільськогосподарських земель у Німеччині.
Існує кілька причин зростання орендної плати: серед іншого, сільськогосподарська земля загалом стає більш дефіцитною, а також технологічний прогрес і централізація підприємств. Це призводить до посилення конкуренції. Наприклад, тваринницьким господарствам потрібно більше площ, щоб утримувати більше тварин.
Всесвітній фонд дикої природи (WWF) критикує це. «Земля стала об’єктом спекуляцій», – говорить Рольф Зоммер, керівник відділу сільського господарства та землекористування у WWF Німеччини. Німецькому сільському господарству потрібне різноманіття, але європейська аграрна політика, за словами WWF, рухається в неправильному напрямку. По всьому ЄС 80 відсотків прямих платежів із Загальної сільськогосподарської політики (ЗСП) отримують лише 20 відсотків підприємств.
У майбутньому субсидії за гектари мають бути скасовані, а фінансування має бути спрямоване на суспільно важливі послуги, такі як збереження біорізноманіття, захист підземних вод і клімату чи добробут тварин.