Це рішення вважається важливою віхою у визначенні меж повноважень між Брюсселем та країнами ЄС. Вердикт підтверджує, що соціальна політика може частково формуватися на європейському рівні, але встановлення зарплат залишається у національній компетенції.
Рішення Європейського суду юстиції прояснює межі європейського соціального регулювання. Суд постановив, що ЄС не перевищив свої повноваження, ухвалюючи директиву щодо мінімальних зарплат, проте скасував два положення, які надто глибоко втручалися у національне встановлення зарплат.
Позов подала Данія, підтримана Швецією. Обидві країни вважають, що переговори про зарплату належать до національної компетенції і європейські інституції не мають права втручатися. Їхня скарга стосувалася директиви 2022 року, яка прагне гарантувати у всіх країнах ЄС «відповідні мінімальні зарплати».
Promotion
Суд частково задовольнив позов Данії. Судді скасували два конкретні положення: одне, що встановлювало критерії для розрахунку та коригування мінімальної зарплати, та інше, яке забороняло зниження зарплат при автоматичній індексації. За висновком суду, обидва правила безпосередньо стосуються встановлення зарплат – що є національним повноваженням.
Інші положення директиви залишаються чинними повністю. Країни ЄС заохочують сприяти колективним переговорам між роботодавцями та працівниками та забезпечувати, щоб зарплати відповідали гідному рівню життя. Суд наголосив, що це не є прямим втручанням у національні системи.
Скасовування цих двох положень означає, що ЄС не може нав’язувати уніфіковані критерії для встановлення рівня мінімальної зарплати. Тож країни-члени отримують більше свободи у визначенні способів розрахунку і коригування зарплат, наприклад через системи індексації чи колективні договори.
Для країн із автоматичною індексацією зарплат – таких як Бельгія та Люксембург – це означає, що вони самі диктують правила застосування цих систем. Одночасно загальна мета директиви зберігається: підвищення купівельної спроможності працівників та зменшення різниць у оплаті праці всередині ЄС. Суд визнав, що ця мета відповідає мандату Союзу щодо сприяння соціальній згуртованості.