Крім того, з першого попереднього розподілу місць уже можна встановити, що співвідношення сил у Європейському парламенті майже не змінилося: три правлячі політичні групи (християнські демократи, соціал-демократи та ліберали) зберігають свою більшість.
Християнські демократи ЄНП здобули додаткові місця, зокрема через розширення парламенту з 705 до 720 місць. Соціал-демократи S&D залишаються приблизно на нинішньому рівні, але їхній ліберальний партнер коаліції Renew зазнав втрат. Значні втрати зазнали й «Зелені». За нинішніми попередніми результатами ці три правлячі фракції можуть продовжувати свою коаліцію, і переобрання голови Комісії Урсули фон дер Ляйєн все ще є можливим.
У найближчі місяці стане зрозуміло, чи врахують лідери 27 країн ЄС (під час пошуку нових єврокомісарів) ці виборчі результати, або ж вони залишаться вірними «поясу поміркованих сил». Також лідерам фракцій у Європарламенті належить ухвалити такі рішення: чи залишатиметься це трьохпартійна коаліція, або вони шукатимуть політичної підтримки зверху або зліва від себе?
Єдина невизначена складова – це те, як консервативні, праві, крайні праві й націоналістичні фракції об’єднаються. Разом вони отримали декілька десятків мандатів. Але наразі вони поділені на три фракції: консерваторів ECR, правих екстремістів ID і націоналістів NI. Серед них є «великі гравці», як-от німецька AfD, французький RN і іспанський VOX.
П’ять років тому йшлося про те, що ці партії могли б об’єднатися в одну впливову фракцію, але цього не сталося через егоїзм та національні стратегії політичних лідерів – угорця Віктора Орбана, італійки Джорджії Мелоні, французької Марін Ле Пен, нідерландця Гьерта Вілдерса з Партії свободи (PVV) і суперечливих, але впливових лідерів німецької AfD.
Також невідомо, до якої фракції приєднаються кілька десятків «індивідуальних» депутатів, які наразі не належать до жодної групи. Це найчастіше одноперсонні фракції невеликих національних партій. Деякі з них можуть приєднатися до лібералів або «Зелених».