Франція протягом найближчих шести місяців виконуватиме головування в Європейському Союзі. Це тимчасове головування в основному присвячене Конференції майбутнього щодо модернізації бюджету та процедур в межах ЄС.
Крім того, французький президент Еммануель Макрон прагне значно розширити роль ЄС у міжнародній економіці, що не всім країнам-членам ЄС припадає до душі.
Після нещодавніх рішень щодо нової Загальної сільськогосподарської політики (ЗСП) в аграрній сфері під час французького головування навряд чи варто очікувати серйозних нових рішень. Проте французький міністр сільського господарства Жюльєн Денорманді повинен розпочати впровадження першої заходів від ферми до столу, одночасно дбаючи про те, щоб комісар Януш Войцеховський не поспішав із ними.
Що стосується сільського господарства, найбільшу вигоду очікується від нових торговельних угод. Франція хоче захистити себе від імпорту (дешевшої) їжі, яка не вироблена відповідно до європейських (екологічних) стандартів. З принципом взаємності для імпорту та власного виробництва Франція прагне запобігти тому, щоб майбутні закони щодо захисту навколишнього середовища та клімату в ЄС послаблювали конкурентоспроможність європейських фермерів.
Денорманді попереджає, що Зелену угоду ніяк не можна допустити призвести до переміщення виробництва з ЄС. У Франції існує широка згода, що внутрішній ринок яловичини має бути захищений, і що угода про вільну торгівлю з південноамериканськими країнами Меркосур тому не повинна набувати чинності.
Нове французьке головування також планує винести на порядок денний імпорт сої, пальмової олії та яловичини без вирубки лісів, але малоймовірно, що міністри довкілля ЄС у червні досягнуть спільної позиції з цього питання. Міністри довкілля також розглядатимуть стратегію захисту ґрунтів. Але й тут ще неможливо ухвалити рішення, тим більше, що думки країн-членів ЄС суттєво розходяться.
Торговельні угоди, які наразі ведуться з Новою Зеландією та Австралією, ймовірно, зустрінуть французькі застереження через конкуренцію з боку тваринницької продукції у Франції. За французькою інтерпретацією, споживання місцевої продукції є патріотичним обов’язком.
Франція тому хоче замінити імпорт сої збільшенням вирощування сої всередині ЄС. Зростання імпорту продуктів харчування, особливо овочів і фруктів, також є великою проблемою у Франції. За останні двадцять років Франція більш ніж подвоїла імпорт харчів.
Самозабезпечення їжею має стратегічне значення для Франції. Для французів забезпечення власного харчування — це питання національної незалежності та ознака політичної могутності країни.