Перш ніж працівники з країн, що не входять до ЄС, зможуть розпочати роботу в Європі, має бути чітко визначено, хто є роботодавцем, навіть якщо це кадрове агентство або працівники зайняті через субпідрядника. Також має бути зрозумілою оплата праці та розклад роботи. Переговорники Європейського парламенту та 27 країн ЄС досягли згоди щодо цього у Брюсселі.
Для працівників з країн, що не є членами ЄС, це більше не стосується лише дозволу на виконання однієї роботи в одній країні ЄС. Вони зможуть після завершення короткострокової роботи, протягом ще дії їхнього дозволу на проживання, виконувати й іншу (сезонну) роботу, але за умови, що відповідальність роботодавця та постачальника житла буде знову врегульована.
Також вони зможуть з країни ЄС подавати тимчасову заявку на сезонну роботу в іншій країні ЄС, якщо це укладається у межі їхнього дозволу на проживання. Йдеться переважно про сезонні роботи у сільському та садівничому господарстві, транспорті та перевезеннях, а також переробці м’яса.
Як наголосила нідерландський євродепутат Агнес Йонгеріус (PvdA), яка брала участь у переговори щодо нового регулювання, занадто часто робітників із-за кордону заманюють до Нідерландів під неправдивими обіцянками. «Трудові мігранти з третіх країн мають отримувати ті ж права, що й працівники з ЄС». Йонгеріус використала цю законодавчу зміну, щоб посилити позицію працівників з країн поза ЄС.
Крім того, тепер закріплено, що трудові мігранти не зобов’язані проживати у житлі, яке надає роботодавець. «У Нідерландах часто трапляється, що роботодавці утримують до чверті мінімальної зарплати трудового мігранта за проживання – часто в обмін на жахливі умови».
Країни-члени також повинні посилити контроль за дотриманням рівних прав, зокрема через інспекції. «У Нідерландах є багато секторів, відомих низькими зарплатами та високою ймовірністю зловживань. Мова про транспортний сектор, м’ясну промисловість або логістику».