Раніше Європейський Союз розробив директиви для обмеження використання ГМО-кормів. Ці директиви виникли через побоювання щодо потенційних наслідків для здоров’я та бажання захистити біорізноманіття. Країни ЄС погодилися поступово переходити на корми без ГМО. Однак точні терміни та порядок впровадження цих заборон відрізнялися в різних країнах.
Минулого місяця Європейська комісія надала дозвіл на імпорт та використання двох нових видів генетично модифікованої кукурудзи як для споживання людиною, так і для годування тварин.
Цей дозвіл було надано після ретельної оцінки Європейським управлінням із безпеки харчових продуктів (EFSA). Завдяки цьому європейські фермери та виробники кормів можуть й надалі використовувати ці сорти ГМО-кукурудзи.
Головною причиною відкладення у Польщі є залежність від імпортної (переважно з Бразилії) ГМО-сої, яка здебільшого є генетично модифікованою. Цей продукт має вирішальне значення для польського тваринництва як джерело білка для кормів.
Місцеві альтернативи, такі як європейський соєвий шрот або інші білкові джерела без ГМО, наразі недостатньо доступні або значно дорожчі. Це призвело б до збільшення виробничих витрат фермерів і ослаблення конкурентоспроможності польського сільського господарства.
Польща не єдина країна, яка стикається з труднощами у запровадженні заборони на ГМО. Деякі країни ЄС раніше вже запроваджували послаблення або відтермінування. Наприклад, Німеччина та Іспанія виявили певну гнучкість у своїй політиці через високу залежність від імпортних кормів і проблеми з пошуком життєздатних альтернатив.
Франція, незважаючи на суворі регулювання ГМО, також дозволила винятки для імпорту певних кормів, щоб забезпечити стабільність у сільськогосподарському секторі.