Переговори є частиною глобальної спроби стримати зростання пластикового забруднення. Цього року має бути укладена обов’язкова угода.
Важливим предметом обговорення є встановлення максимуму для нового пластику та мінімуму для більшої кількості переробленої упаковки. Кілька країн виступають за суворе регулювання, тоді як інші делегації хочуть спочатку спробувати добровільні домовленості.
Однією з великих перепон є цінове співвідношення між новим і переробленим пластиком. У багатьох країнах фінансово вигідніше виробляти новий пластик, ніж збирати, очищати та повторно переробляти старий пластик. Ця економічна прірва призводить до того, що інвестиції у підприємства з переробки відстають або навіть припиняються.
Крім того, повторне використання пластику залежить не лише від переробки. Все частіше звертають увагу також на біорозкладні полімери для упаковки.
У той же час екологічна шкода пластикового забруднення продовжує зростати у всьому світі. Пластик розноситься по пляжах, накопичується в річках і океанах, а також знаходиться у тварин. Також мікропластик — крихітні частинки, які утворюються внаслідок зношення і розпаду — поширюється повітрям, водою та харчовими ланцюгами, із невідомими наслідками для людей і природи.
Щорічні витрати на збір, сортування та переробку пластикової упаковки у світі становлять мільярди. Міські влади, сміттєпереробники і виробники скаржаться на високі витрати, які рідко повністю окупаються. Через це багато заводів з переробки працюють зі збитками, що призводить до закриття або відтермінування нових інвестицій.
Можливе рішення, яке розглядається в Європі, — введення податку на виробництво нового пластику. Це не лише має знизити споживання, а й покращити конкурентоспроможність неоподаткованого переробленого пластику. Наразі цю міру вивчають, але ще не ухвалили остаточно.
Попри розбіжності у поглядах між країнами, існує широке визнання нагальної потреби у вирішенні проблеми пластику. Делегації погоджуються, що нинішнє використання пластику є незручним як з економічної, так і з екологічної точки зору. Залишається питання, чи принесе конференція достатню політичну волю та одностайність для досягнення конкретних, обов’язкових домовленостей.