Лагард залишить посаду 7 лютого 2027 року, за вісім місяців до закінчення її терміну. Колишня міністерка фінансів Франції очолює ЄЦБ з 2019 року. Її відхід дає змогу призначити нового президента ще до того, як Франція у квітні обере наступника президента Макрона.
Ле Пен
Нинішній французький президент тим самим може ще впливати на призначення в ЄЦБ. У європейських урядах існує занепокоєння, що перемога Марін Ле Пен ускладнить переговори щодо наступника. Сам Макрон не може брати участь у нових президентських виборах у Франції.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц оголосив, що лідери європейських урядів хочуть призначити наступника ще до кінця цього року. Призначення стане частиною переговорів між країнами ЄС, у яких відіграватимуть роль і економічні погляди кандидатів, і національні інтереси.
Лагард висловила інше пояснення свого дострокового відходу. Вона хоче повернути собі свободу, щоб мати змогу висловлюватися з політичних і суспільних питань. Як президентка ЄЦБ вона має зберігати політичну нейтральність. Лагард виключила свою участь у французьких президентських виборах як кандидатки.
Зниження витрат
Можливість приходу до влади Ле Пен також пов’язана з фінансовими проблемами Франції. Високий державний борг і зростання відсоткових ставок додатково тиснуть на державні фінанси. Ле Пен заявила, що ЄЦБ має допомогти у розв’язанні фінансових проблем Франції.
Існують розбіжності щодо цього питання. Економісти застерігають, що фінансова допомога ЄЦБ без бюджетної дисципліни створить небезпечний прецедент. Центральний банк мав би підтримувати Францію лише якщо Париж готовий привести свої держфінанси до ладу (тобто суттєво скорочувати витрати). Таким чином новий президент ЄЦБ може опинитися у конфлікті з майбутнім французьким урядом.
Два кандидати
На посаду наступника Лагард найчастіше згадують двох колишніх президентів центральних банків: нідерландця Клааса Кнота і іспанця Пабло Ернандеса де Косса. Кнот очолював Центральний банк Нідерландів з 2011 по 2025 рік, а де Косс — Центральний банк Іспанії з 2018 по 2024 рік. Обидва мають значний міжнародний досвід і брали участь у попередніх європейських фінансових кризах.
Кнот відомий як прихильник жорсткої політики щодо інфляції, хоча за Лагард став більш прагматичним. Де Косс більше наголошує на економічному зростанні, але також підтримував підвищення ставок і критикував власний уряд за відкладені реформи. Їхні економічні погляди тому ближчі, ніж це здається з їхніх репутацій.
Інші посади
Зрештою політичні домовленості можуть відіграти вирішальний вплив. Окрім президентства, у ЄЦБ звільняються посади головного економіста Філіпа Лейна і члена правління Ізабель Шнабель. Франція та Німеччина мають інтереси щодо розподілу цих посад. Тож європейським лідерам доведеться не лише обрати нового президента, але й узгодити майбутнє керівництво ЄЦБ.
