Європейська комісія вирішила не створювати окремий новий фонд для компенсації абортів в Європі. Таким чином вона відхилила петицію, яку підтримали понад мільйон європейських громадян через громадянську ініціативу My Voice, My Choice.
Ініціатива вимагала введення регулювання на рівні ЄС, яке дозволило б країнам надавати послуги з переривання вагітності іноземним жінкам, які в своїй країні не мають до цього доступу і через це змушені їхати до іншої держави-члена ЄС. За словами Європейської комісії, такий новий інструмент не потрібен, оскільки вже існуючі субсидії можна використовувати.
Компенсація витрат
Комісія посилається на Європейський соціальний фонд Плюс (ЄСФ+). Цей фонд призначений для зменшення нерівності та надання соціальної підтримки. Комісія зазначає, що країни ЄС можуть використовувати цей фонд для надання допомоги, якщо це відповідає національному законодавству.
Promotion
ЄСФ+ можна використовувати, зокрема, для компенсації витрат жінок, які мають їхати в іншу країну за абортом. Активісти підкреслюють, що йдеться не лише про медичні витрати, а й про витрати на поїздки, якщо це необхідно.
Національна політика
Відповідальність чітко лежить на країнах ЄС. Вони самі визначають, чи і як використовувати фонд, обирають проєкти та встановлюють власні системи управління і контролю. В деяких країнах фонд вже може застосовуватись для охорони здоров’я; в інших програми, можливо, треба буде спочатку адаптувати.
Європейський парламент у грудні висловився на підтримку пропозиції громадянської ініціативи. Водночас противники наголошували, що політика щодо абортів за договорами є національною компетенцією.
Розчарування
Ініціатори назвали рішення Комісії перемогою, оскільки вперше було чітко підтверджено, що гроші ЄС дозволено використовувати для підтримки доступу до абортів. Водночас вони висловили розчарування тим, що не передбачено додаткового, спеціального фінансування.
За словами Комісії, існуючий фонд надає достатні можливості. За бажанням держава-член може порівняно швидко надати підтримку через наявні канали субсидування, і тепер увага переходить від Брюсселя до національних урядів, які повинні вирішити, чи скористаються цією можливістю.