Лише півроку після презентації кліматичних планів ЄС щодо боротьби з глобальним потеплінням Європейська комісія оголосила про п’ять нових пропозицій для подальшого скорочення викидів метану та азоту. Зменшення передусім планується досягти шляхом переходу від забруднюючих джерел енергії (таких як природний газ та вугілля) до чистої енергії, наприклад, водню.
Енергетичний сектор (зокрема, електростанції та GasUnie) має час до 2030 року, щоб скоротити частину своїх викидів метану. Серед заходів передбачено ремонт витоків у газопроводах та спалювання залишкового газу.
Метан (CH4) — друге за важливістю після вуглекислого газу (CO2) парникове газове з'єднання, що сприяє глобальному потеплінню. За своєю дією на момент потрапляння в атмосферу він у 80–100 разів потужніший за CO2. Метан відповідає за чверть антропогенних процесів, що викликають глобальне потепління. Його не можна побачити неозброєним оком.
В Європі регулювання метану ще недостатнє. За допомогою нового законодавства з контролю метану Європейська комісія прагне взяти під контроль викиди в енергетиці, встановивши обмежені вимоги до 2030 року з подальшим розширенням.
Метан зникає з атмосфери приблизно за 15 років. Якщо викиди припинити вже зараз, планета відчує це через 15 років: надходження метану припиниться і його загальна кількість в атмосфері зменшиться. Це навіть призведе до зниження ефекту парникових газів. Проте для стримання глобального потепління лише скорочення метану недостатньо.
Частка використання природного газу у майбутньому буде замінена воднем. Тому Європейська комісія переглядає газове законодавство та додає норми, що регулюють водень. Щоб створити ринок водню, будуть встановлені правила щодо організації ринку, використання інфраструктури та прав споживачів.
Масштабне виробництво водневого газу наразі тільки на початковому етапі, однак інженери вже називають його газом майбутнього.
Раніше цього тижня Інститут сільськогосподарської та торговельної політики (IATP) оприлюднив нове дослідження щодо екологічних наслідків діяльності 35 найбільших м’ясних та молочних корпорацій Європи. За даними IATP, вони відповідають за 7% парникових газів у ЄС. Серед досліджуваних компаній: FrieslandCampina, Danish Crown, Nestlé та Danone. Аналізували, зокрема, їх кліматичні плани та викиди в рамках їхніх ланцюгів постачання.
Вісімдесят шість відсотків усього м’яса та молочних продуктів у ЄС походить з 10 європейських країн: Німеччина, Франція, Іспанія, Польща, Італія, Нідерланди, Данія, Ірландія, Бельгія та Велика Британія. Для здійснення трансформації європейського сільського господарства ці 10 країн мають взяти на себе основну відповідальність, заявляють дослідники.
Автори дослідження наголошують, що жодна молочна або аграрна корпорація не розглядає скорочення поголів'я як можливий засіб вирішення проблеми. Зокрема, різке зростання експорту м’яса також сприяє збільшенню викидів.
Жодна країна ЄС не притягує ці великі агрокорпорації до відповідальності за викиди у їхніх ланцюгах постачання, незважаючи на те, що сільськогосподарські викиди за останнє десятиліття зросли. Водночас ЄС готується до запуску ініціативи «вуглецевих фермерів» (CFI, Carbon Farming Initiative) у рамках Зеленого курсу, і країни ЄС мали б зобов’язати м’ясну та аграрну індустрію знижувати свої викиди, наполягає IATP.
Лише три з дослідних компаній (Nestlé, FrieslandCampina та ABP) оголосили плани зі скорочення загальних викидів у своїх ланцюгах постачання. У висновках IATP зазначається, що багато великих агрокомпаній майже не мають кліматичних планів чи цілей. Навіть ті компанії, що мають такі плани, іноді звинувачують у «зеленому камуфляжі», намагаючись створити більш екологічний імідж, ніж є насправді.