Затвердження звіту Комісії вимагає кваліфікованої більшості: не менше п'ятнадцяти країн ЄС, що разом становлять 65 відсотків населення ЄС, повинні погодитися. Проте політичні розрахунки виявляються складними, оскільки думки значно різняться щодо перерозподілу шукачів притулку та розміру фінансових внесків.
Новий закон передбачає, що заяви на отримання притулку можна подавати вже в офісах ЄС за межами країн-членів, а шукачів притулку (в очікуванні розгляду їхніх заяв) можна тимчасово розміщувати в приймальних центрах поза межами ЄС. Італія минулого року намагалася зробити це самостійно, проте це суперечить чинним правилам ЄС і було скасоване судами ЄС.
Затримка викликала критику в Європейському парламенті. Євродепутатка Біргіт Сіппель, головний переговорник щодо пакту міграції, вимагає, щоб Комісія пояснила причини пропущеного дедлайну. Вона наполягла на позачерговому засіданні Комітету з громадянських свобод для обговорення наслідків можливої затримки.
Promotion
Напруженість також зростає між країнами ЄС. Польща та Угорщина виступають проти обов'язкової системи солідарності, тоді як Бельгія оголосила, що не прийматиме нових шукачів притулку, а лише надаватиме фінансову підтримку.
Звіт Комісії має визначити, які країни ЄС перебувають під міграційним тиском і скільки шукачів притулку потрібно «перерозподілити» до інших країн. Цей аналіз базується на кількості заяв про притулок, наданих статусах і наявних приймальних потужностях.
Країни можуть обирати спосіб свого внеску: перерозподіл шукачів притулку з перевантажених країн, сплату 20 000 євро за кожну неперерозподілену особу або спільне фінансування операційної підтримки, наприклад, для приймальних центрів або адміністративної обробки. Це закріплено в пакті з міграції та притулку, ухваленому у 2024 році.
Тим часом Європейська Комісія представила новий список з семи так званих "безпечних країн": Косово, Бангладеш, Колумбія, Єгипет, Індія, Марокко та Туніс. Це дозволяє раніше відхиляти заявки шукачів притулку з цих країн і повертати їх назад.
Правозахисні організації жорстко критикують цей список. За словами таких груп, як EuroMed Rights, країни як Туніс, Єгипет та Марокко зовсім не є безпечними через серйозні порушення прав людини. Комісія ж наполягає, що список не обмежує права шукачів притулку і необхідний для гармонізованої європейської системи.