У Європейському парламенті нарешті досягнуто угоди щодо європейського переліку, який визначає, які інвестиції можна вважати сталими, — «зеленої таксономії». Після багатотижневих переговорів домовленість із урядами ЄС здавалася досягнутою ще два тижні тому, але минулого тижня ті загрожували відступити. З кількома текстовими правками проблему вдалося вирішити.
Фінансові установи, які стверджують, що інвестиція є сталою, відтепер повинні доводити це відповідно до європейських правил у таксономії. Це допоможе протидіяти «зеленому камуфляжу» фінансових продуктів. Крім того, угода покращить прозорість: інвестори зможуть бачити, яку частку їхнього фінансового продукту справді становлять сталі інвестиції.
Якщо фінансовий продукт не входить до таксономії, це має бути обов’язково повідомлено інвестору. Таким чином робляться кроки для того, щоб сталий інвестування стало нормою. «ЄС встановлює цими визначеннями світовий стандарт сталого інвестування. Незважаючи на потужний лобізм з боку бізнесу, у цій угоді містяться амбітні критерії для сталих інвестицій», — заявив євродепутат Бас Айкгаут (GroenLinks).
Одним із ключових спірних питань під час переговорів були точні критерії, яким має відповідати стале інвестування. Після зауважень, зокрема, Франції текст щодо ядерної енергетики було дещо змінено, щоб інвестиції в цю сферу заздалегідь не вважалися несталими.
«Ми зробили історію», — прокоментував єврокомісар Вальдіс Домбровскіс. За його словами, угода спричинить потік зелених інвестицій, які допоможуть Європі досягти кліматичної нейтральності до 2050 року.
Всесвітній фонд природи (WWF) також привітав «зміцнену та збалансовану угоду. Це добра новина для багатьох громадян ЄС, зацікавлених сторін та політиків, які прагнуть рухатися вперед, як вимагає наука про клімат».
Айкгаут задоволений новими правилами, які не дозволяють вважати інвестиції в ядерну енергетику, газ і вугілля сталими. Айкгаут зазначив: «Було б катастрофою, якби вимоги до сталості розтягувалися виключно на виконання національних інтересів. На щастя, ми завадили, щоб Польща могла називати сталими інвестиції вугілля, Німеччина — газу, а Франція — ядерної енергетики».