Сільськогосподарські угіддя на південному сході країни майже повністю використовували воду з тепер спорожнілого водосховища для зрошення. Вся ця система зрошення зникла. Відновити її буде можливо лише після будівництва нової греблі, що може тривати ще кілька років. Крім того, промислова зона навколо міста Херсон через повені частково стала недосяжною, і в промисловості спричинено великі збитки.
У Європейському парламенті підрив греблі був різко засуджений. Євродепутат від Партії праці Тейс Ройтен назвав це «російським воєнним злочином за воєнним злочином за воєнним злочином». Інші називають російську агресію новою загрозою продовольчій безпеці.
Експорт українського сільськогосподарського виробництва під загрозою не лише через блокаду Росією Чорного моря, але й через прогнозоване різке падіння врожаїв у країні в найближчі роки.
Крім того, велика частина сільськогосподарських угідь, ймовірно, «отруєна» хімікатами, відходами та іншими матеріалами, що змилися до річки. Уздовж берегів на сотнях кілометрів з річок були змиті цілі села, заводи, склади боєприпасів та інші матеріали й віднесені водою на південь до Чорного моря.
Ця нова «катастрофа для цілого покоління» ще не була включена до резолюції про довгострокову продовольчу безпеку, яка цього тижня була подана в Європейському парламенті, оскільки текст був затверджений Комісією з сільського господарства раніше.
Резолюція є реакцією на попередній звіт Європейської комісії (грудень 2022 року), в якому досліджувалися (на той момент відомі) наслідки російської війни проти України та порушень експорту зерна і продовольства.
Тоді єврокомісари дійшли висновку, що в Європі немає дефіциту продовольства, а проблеми з транспортуванням та експортом є датованими в короткостроковій перспективі. Проте сільськогосподарські політики не погоджувалися з таким оптимістичним підходом Єврокомісії. За їх наполяганням у новій багаторічній сільськогосподарській політиці ЄС (БСП) вже були внесені дві тимчасові послаблення для виробництва продовольства.
Резолюція лобістів сільського господарства переважно повторює відомі позиції щодо важливості європейського сільського господарства. Зокрема, знову закликають до глибшого дослідження всіх можливих наслідків «Зеленої угоди» для доходів фермерів. Також повторно просять посилити обмеження на імпорт, що конкурує, із країн, які не входять до ЄС.