Ці п’ять країн вважаються ініціаторами для інших країн ЄС; їхні переговори відвідує спостерігач від Європейської Комісії. Група п’яти зустрінеться знову наприкінці цього місяця, цього разу в Мюнхені.
Італія
Помітною відсутньою на переговорах є Італія, яка минулого року вже побудувала власний центр повернення в Албанії і фактично випередила європейські рішення. На велику невдоволеність італійської прем’єрки Мелоні, Італії не вдалося відкрити цей табір повернення в Албанії через рішення італійських судів. Вони визнали примусове видворення відхилених заявників на притулок незаконним і можливим порушенням прав людини.
Німеччина, Австрія, Греція, Данія та Нідерланди очікують, що такий центр почне працювати у 2027 році. Плани стали можливими завдяки новим європейським міграційним правилам. Європейський парламент у червні ухвалив суворіші правила, які повинні пришвидшити повернення мігрантів.
Promotion
З іншими
П’ять країн хочуть залучити міжнародні організації до подальшого опрацювання. Данія повідомила, що веде консультації з Міжнародною організацією з міграції та Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців. UNHCR заявив, що поки не отримав деталей пропозиції і тому не може коментувати домовленості.
Група п’яти тим часом планує продовжити роботу. Цього року країни вже кілька разів обговорювали свої міграційні плани і знову зустрінуться наприкінці вересня, цього разу у Мюнхені. Данія очікує, що не пізніше кінця 2027 року буде готова фактично відправляти мігрантів до спільного центру повернення поза межами ЄС.
Заперечення
Правозахисні організації мають серйозні застереження щодо цих планів. Вони побоюються, що мігранти опиняться поза Європою в умовах, схожих на в’язницю, не матимуть достатнього юридичного захисту або їх триматимуть тривалий час. Також попереджають про можливе переслідування, знущання та інші порушення фундаментальних прав у країнах, куди відправляють мігрантів.
Рада Європи також попередила про юридичні наслідки. За її даними, центри повернення поза ЄС несуть значні ризики. Міґранти мають зберігати доступ до юридичної допомоги та захисту. Відповідальність за це не зникає, коли відхиленого заявника на притулок розміщують поза межами території ЄС.
Перекладання відповідальності
Критики також розглядають цей план у ширшому контексті, коли європейські країни передають частину своєї міграційної політики біднішим країнам. Африканські та європейські активісти попереджають, що таким чином не лише делегується охорона кордонів і утримання під вартою, а й відповідальність за мігрантів і біженців. Вони виступають проти фінансових або дипломатичних угод з цього питання.