За інформацією Європейської Комісії, переглянутий текст містить додаткові гарантії проти раптових порушень на ринку. Європейські фермери та виробники продуктів харчування зможуть розраховувати на фінансову підтримку та захисні положення у разі падіння цін або врожаїв через дешевший імпорт з Південної Америки. Таким чином Брюссель намагається задовольнити занепокоєння щодо конкуренції та безпеки харчових продуктів.
Франція відіграє помітну роль у заключній фазі переговорів. Президент Еммануель Макрон заявив у Бразилії, що він «переважно позитивно» ставиться до угоди, яка, за його словами, тепер достатньо вдосконалена для підписання.
Однак не всі в Парижі поділяють цей оптимізм. Міністр сільського господарства Ані Дженеар сказала, що нинішні гарантії ще «не є достатніми» та що Франція встановила чіткі межі. Найбільший фермерський союз FNSEA пішов ще далі, назвавши угоду «зрадою» французького сільського господарства, оскільки вона, на їхню думку, відкриває двері для недобросовісної конкуренції.
В Італії звучить обачливіший тон. Рим уже не виступає проти торгової угоди, але вимагає жорстких гарантій для аграріїв і взаємних екологічних стандартів. Вже створено фонд на кілька мільярдів євро для компенсації європейським фермерам у разі значного зниження цін. Проте фермерські організації залишаються скептичними і бояться конкуренції з боку дешевших південноамериканських товарів.
Останніми місяцями європейські політики наголошували, що міжнародні торговельні відносини зазнали суттєвих змін. При цьому враховується не лише російська війна проти України, а й надзвичайно високі імпортні тарифи, які президент США Трамп застосовує у всьому світі.
Багато європейських лідерів вважають, що країни ЄС повинні диверсифікувати свої продовольчі і торговельні інтереси між кількома постачальниками та країнами і менше залежати від економічних конкурентів, таких як Сполучені Штати або Китай. Саме тому Брюссель зараз працює над додатковими торговельними угодами з країнами Азії та Африки.
Європейська Комісія підкреслює, що нова торгова угода з Південною Америкою має не лише ризики (для аграрного сектору), але й можливості (для промисловості). Європейські експортери автомобілів, вина та машин отримають доступ до нових ринків, тоді як імпорт м’яса, цукру та зерна з Південної Америки буде обмежений квотами і контролем.