Дискусія отримала новий імпульс минулого тижня під час закритого засідання Європейської Комісії щодо відносин з Китаєм. Це засідання було підготовкою до майбутньої торговельної конференції економічних великих держав G7. У центрі уваги було питання, як Європа має реагувати на зростаючий тиск у різних промислових секторах.
Занепокоєння викликають зокрема електромобілі, акумулятори, сонячні панелі, сталь та хімікати. Європейські політики бояться, що китайська продукція в цих секторах дедалі більше займає частку на європейському ринку.
Ширше застосування
Важливим питанням є, за словами Брюсселя, стійкий китайський надвиробництво. Європейські чиновники стверджують, що великі обсяги виробництва у поєднанні з державною підтримкою тиснуть на конкурентоспроможність європейських компаній.
Promotion
Тому ведеться робота над новими торговельними інструментами для кращого захисту європейського ринку. Розглядаються заходи, які можуть бути застосовані ширше, ніж існуючі правила щодо антидемпінгу чи антидотацій.
Безпека
Водночас Європейський Союз намагається знайти баланс між захистом власної промисловості та запобіганням відкритому торговельному конфлікту з Пекіном. Китайські ЗМІ та політики попереджають, що європейські торговельні бар’єри можуть бути шкідливими для компаній і споживачів, називаючи їх протекціоністськими заходами.
Також все більшу роль відіграє дискусія про економічну безпеку. Торгова політика у Брюсселі дедалі частіше пов’язується з питаннями стратегічної залежності та захисту власних ключових секторів.
ОЕСР
Нове дослідження ОЕСР посилює європейські побоювання щодо конкурентоспроможності китайських компаній. За даними ОЕСР, китайські підприємства за останні двадцять років отримували у три-вісім разів більше державної підтримки, ніж подібні компанії в країнах ОЕСР. Ця підтримка складалася з прямих субсидій, податкових пільг та дешевих кредитів.
ОЕСР оцінює, що майже 60 відсотків зростання світової частки китайських компаній на ринку пов’язане з цією державною підтримкою. Дослідження також вказує, що державні підприємства та компанії з тісними зв’язками з владою часто були найбільшими отримувачами допомоги.