Таким чином обидві країни, які не є членами ЄС, можуть стати першими європейськими країнами, де штучне м’ясо з’явиться на полицях магазинів. Процедура затвердження у Швейцарії триває приблизно рік, а у Великій Британії — півтора року.
У Європейському союзі штучне м’ясо вважається новою їжею, через що Європейський орган безпеки харчових продуктів детально тестує та перевіряє кінцевий продукт, перш ніж він зможе надійти на ринок. Оцінюваний термін розгляду заявки у ЄС становить щонайменше 18 місяців.
Штучне м’ясо — це «м’ясо», для виробництва якого не вбивали тварин, а його вирощували у лабораторії. Це сприяє не лише збереженню тваринних життів, а й є вигідним для клімату. Всесвітня м’ясна промисловість має значний вплив на довкілля та клімат. Лише у Нідерландах вона спричинює викиди близько 3,9 мільйона тонн CO2 на рік.
Існують значні відмінності в дозволах на штучне м’ясо серед європейських країн. Якщо Нідерланди вже надали дозвіл на дегустації для публіки, то Італія хоче повністю заборонити штучне м’ясо. Такі різні реакції у країнах ЄС можуть налякати інвесторів, які через це шукають можливості в інших місцях.
Компанія Meatable, що базується у Делфті, бачить ринки збуту для свого штучного м’яса головним чином у Сінгапурі та Сполучених Штатах. У Сінгапурі штучне м’ясо дозволене вже кілька років. Нещодавно також США надали зелене світло для продажу. Нідерландська компанія також розглядає Ізраїль, де наразі працюють над запровадженням дозволу на штучне м’ясо.