Болгарія, Румунія, Польща, Словаччина та Угорщина побоюються, що експорт української сільськогосподарської продукції на міжнародні ринки знову має йти здебільшого через їхню територію. Вони побоюються, що ця ситуація призведе до перевищення пропозиції сільськогосподарської продукції на їхніх ринках, що може порушити конкуренцію.
Тимчасова заборона на імпорт українського зерна має наслідки не лише для прямої торгівлі між Україною та європейськими ринками, а й для більш віддалених ринків збуту. Щоб полегшити ситуацію та зменшити залежність від чорноморського маршруту, наразі проводяться роботи з поліпшення судноплавства по Дунаю до румунського чорноморського порту Констанца. Цей порт може запропонувати альтернативний маршрут для експорту українського зерна.
Проєкт з покращення судноплавного маршруту Дунаєм є співпрацею між Румунією та іншими європейськими партнерами. Мета – поглибити та розширити водний шлях, щоб він міг приймати більші судна з більшою вантажністю. Це значно збільшить потужності порту і дозволить ефективніше транспортувати більше сільськогосподарської продукції. Європейська Комісія пообіцяла підтримку цієї ініціативи та виділила кошти для фінансування та прискорення покращень.
Проте п’ять країн Центральної Європи підкреслюють важливість цього проєкту і наполягають на прискорених діях, щоб встигнути завершити Дунайський водний шлях вчасно. Вони рішуче налаштовані обмежити наслідки заборони на імпорт та захистити свої ринки від можливої переваги сільськогосподарської продукції з України. Крім того, вони розглядають покращення Дунайського водного шляху як стратегічну інвестицію, яка посилить торговельну інфраструктуру всього регіону та зменшить залежність від єдиного транспортного маршруту.
Тепер рішення щодо прохання п’яти країн Центральної Європи про продовження тимчасової заборони на імпорт українського зерна має приймати Європейська Комісія. Це може статися наприкінці цього місяця на плановому засіданні 27 міністрів сільського господарства ЄС. Раніше деякі країни ЄС вже висловилися, що вважають блокування української міжнародної торгівлі надто проросійським і антикіївським.