Європейський зелений курс від 2020 року є фундаментом цих зусиль і приніс значні переваги в енергетиці та екології. Однак останнім часом політична опозиція та кліматичний скептицизм набирають сили, що частково відобразилось у результатах недавніх виборів до Європейського парламенту.
Попри те, що зміна клімату залишається проблемою, тепер пріоритет надається економічним проблемам та питанням безпеки. Розвиток політичного ландшафту в Європейському парламенті може вплинути на кліматичну політику
Попередні вибори 2019 року призвели до активної кліматично сприятливої політики під керівництвом голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляйєн. Незважаючи на попередній зелений імпульс, кліматична політика ЄС зараз стикається з повільним економічним відновленням, тривалою інфляцією та зростанням енергетичних витрат, що посилилося внаслідок російського вторгнення в Україну.
Це призвело до протестів і спротиву, зокрема закликів французького президента Еммануеля Макрона до "паузи" у застосуванні екологічних правил. У Німеччині повільне економічне відновлення стримує надто радикальні екологічні заходи.
Останні вибори до Європейського парламенту призвели до суттєвих втрат для Зелених партій. Найбільша фракція — правоцентристська Європейська народна партія (ЄНП) — дедалі активніше виступає за технологічно нейтральний підхід у багатьох екологічних і кліматичних питаннях, що часто суперечить позиціям Зелених і Соціалістів.
Як дивитися вперед на кліматичну стратегію, Соціалісти та демократи (S&D) і ліберальна група Renew Europe і далі підтримуватимуть Зелений курс, хоч із різним акцентом на соціальну справедливість та прагматичну реалізацію. Натомість консервативні та ультраправі групи, такі як Європейські консерватори та реформісти (ECR) та Identity and Democracy (ID), виступають проти Зеленого курсу.
Нове (більш праве) розподілення місць у парламенті може призвести до формування більш консервативних коаліцій, але Зелені та ліві партії все ще можуть відігравати роль у підтриманні кліматичної політики ЄС. Хоча зелена програма стикається з викликами, малоймовірно, що Страсбург відмовиться від Зеленого курсу, особливо якщо Фон дер Ляйєн залишатиметься головою Єврокомісії.
Відмова від зеленої трансформації була б стратегічною помилкою для європейських політиків. Попри конкуренцію пріоритетів, кліматична криза залишається нагальною, адже потепління в Європі вдвічі перевищує світовий середній показник.